Стилі виховання

Стилі виховання

Сім’я відіграє ключову роль у формуванні особистості дитини. Це інститут первинної соціалізації, і від того, яким чином здійснюється виховання в родині,залежить її соціальна адаптація, ставлення до цінностей, здатність до міжособистісних взаємин. Одним із важливих аспектів виховання є вибір стилю, яким він здійснюється. 

У цій статті ми детально розглянемо різноманітні стилі виховання дітей в сім’ї та їх вплив на розвиток малечі. Ми розкриємо важливість педагогічних підходів у виборі стилю виховання, а також розглянемо негативні наслідки неправильних підходів. Крім того, ми надамо поради щодо вибору оптимального підходу до виховання відповідно до критеріїв, на які потрібно орієнтуватися.

Основні стилі сімейного виховання та їх характеристика

Один із ключових аспектів, який визначає характер взаємовідносин у родині, - це вибір стилю виховання. Важливо зрозуміти, що кожен з них має певні переваги та недоліки і не можна сказати, що тільки один має право на існування, а інші – ні. Тут треба просто не перегнути палку. 

Далі ми поговоримо, де знаходиться межа, за яку не можна переступати. А поки опишемо, в цілому, які є стилі виховання дітей.

Авторитарний стиль

Він є одним з основних та традиційних підходів у сімейному вихованні, характеризується високим рівнем контролю та суворістю з боку батьків. В цьому стилі виховання батьки виступають як авторитетні особи, рішення яких є обов'язковими для виконання дітьми без можливості обговорення чи заперечення.

Основні риси авторитарного стилю виховання в сім’ї наступні:

1. Батьки встановлюють чіткі правила та вимоги, дотримання яких вони вважають обов'язковим для дітей. Порушення цих правил призводить до покарання.
2. Відсутність відкритого спілкування між батьками та дітьми. Діти не завжди мають можливість висловлювати свої думки, бо рішення вже прийнято заздалегідь.
3. Батьки надають чіткі інструкції, яким діти повинні слідувати без запитань або обговорень.
4. Важливою якістю, яку батьки сприймають як позитивну, є підкорення волі батьків та виконання їхніх доручень.
5. Батьки мають високі стандарти для досягнень дітей та вимагають від них відмінних результатів у навчанні та інших сферах.
6. Порушення правил часто призводить до вжиття покарань, які можуть бути фізичними чи емоційними.

Цей стиль виховання може мати як позитивний, так і негативний вплив на дітей. Позитивні аспекти включають дисципліну, структуру та вміння виконувати інструкції. Однак негативні аспекти можуть включати низьку самооцінку, внутрішній страх перед батьками, а також недостатність навичок самостійного розв'язання проблем і прийняття рішень. В деяких ситуаціях, як-то коли потрібно убезпечити дитину від чогось загрозливого, авторитарний стиль фактично є безальтернативним. 

Демократичний стиль

На відміну від авторитарного стилю, демократичний підхід до сімейного виховання базується на іншому спектрі цінностей та підходів. Тут батьки виступають як наставники та партнери для своїх дітей, сприяючи їхньому розвитку та навчанню шляхом діалогу та взаєморозуміння.

Одна з головних характеристик демократичного виховання - це відкрите спілкування. Батьки стимулюють дітей висловлювати свої думки, почувати себе комфортно в обговоренні різних питань та вільно висувати свої ідеї. Вони прагнуть досягти взаєморозуміння шляхом обговорення різних аспектів і прийняття спільних рішень.

Демократичні батьки також враховують потреби та інтереси дитини, допомагають їй розвивати самостійність та відповідальність. Вони надають дітям можливість брати участь у прийнятті рішень, вчать відповідальності за свої дії та вчинки у тій мірі, що це дозволяє їх вік.

У демократичному стилі покарання сприймається як останній захід, альтернативний спосіб вирішення конфліктів. Важливіше навчити дітей розуміти наслідки своїх дій та вміти самостійно контролювати свою поведінку.

Цей підхід дозволяє дітям розвивати критичне мислення, вміння працювати в команді, сприймати думки інших. Він надає можливість дітям відчувати себе цінними у сім'ї, сприяє формуванню позитивної самооцінки та здатності до конструктивного спілкування.

Треба зробити важливий акцент: демократичний стиль – це не повна відсутність будь-яких правил чи відповідальності. Навпаки, це баланс між свободою та чіткими рамками, де батьки виступають як наставники, але одночасно надають дітям простір для самовираження та самореалізації.

Ліберальний стиль

Цей стиль виховання також відомий як пермісивний. Він відрізняється від авторитарного та демократичного і позначається високою відкритістю та свободою для дітей у виборі та самовираженні.

Основні риси ліберального стилю:

• Свобода вибору. Батьки, що застосовують ліберальний стиль, дозволяють дітям приймати власні рішення та висловлювати свої думки без значного втручання або контролю з боку батьків.
• Мінімальні обмеження. Батьки намагаються уникати суворих правил та обмежень, надаючи дітям велику автономію в їхньому поведінці та вчинках.
• Відкритість до експериментів. Батьки підтримують ідею дозволяти дітям вчитися через власний досвід, навіть якщо це означає допуск до помилок.
• Спілкування як рівноправних. Батьки розглядають дітей як рівних учасників родинного співтовариства та стараються обговорювати питання разом з ними.

Ліберальний стиль виховання має кілька спільних аспектів з демократичним, проте існують ключові відмінності:

• Якщо демократичний стиль передбачає баланс між контролем батьків та свободою дітей, то ліберальний стиль нахиляється до більшої свободи та меншого контролю. Іноді доходить до того, що контроль відсутній взагалі, але це вже деструктивно.
• Демократичний стиль сприяє розвитку відповідальності та самостійності через спільне прийняття рішень. Ліберальний стиль може викликати менше вимог до відповідальності, оскільки дітям надається більше свободи у виборі. Ризик тут полягає в тому, що у дитини відсутні орієнтири щодо того, як правильно та як неправильно вчиняти.
• Демократичний стиль виховання підкреслює важливість спільних рішень та взаємовідносин у родині. Ліберальний стиль може бути менш структурованим, і батьки можуть менше акцентувати увагу на ролі авторитетів.

Загалом, як ліберальний, так і демократичний стиль виховання сприяють розвитку самостійних, мислячих індивідів. Проте кожен з цих підходів має свої особливості та вплив на формування особистості дитини.

Зв’язок підходів до навчання дітей у педагогіці та стилів виховання

На загальний результат виховання впливає не тільки безпосередньо стиль взаємодії батьків з дітьми всередині сім'ї, але і педагогічні підходи, які використовуються в освітніх інституціях. Цей комплексний вплив формує особистість дитини, її розвиток та сприйняття навколишнього світу.

Педагогічні підходи в освітніх установах, таких як дитячі садки та школи, відіграють важливу роль у формуванні знань, цінностей та навичок дітей. Вони відображають певний підхід до навчання та виховання, який може бути спрямований на розвиток креативності, самостійності, або ж на виконання певних стандартів і вимог. Давайте детальніше розглянемо підходи, що застосовуються у сучасній педагогіці.

Традиційний 

Це методологічний підхід до навчання та виховання, який заснований на використанні встановлених норм, стандартів, передбачених навчальних програм і традицій. Основна увага при цьому приділяється передачі знань і виконанню визначених завдань, а також дотриманню дисципліни та порядку.

Основною характеристикою традиційного підходу є репродуктивне навчання. Тобто, воно засноване на передачі знань, часто використовуючи лекції та вправи для вивчення матеріалу. Акцент робиться на тому, щоб учні засвоїли і відтворили знання вчителя, а не вчилися самостійно думати. Також можна виділити наступні риси:

1. Вчитель виступає як авторитет і джерело знань, а учні переважно виконують його вказівки та інструкції.
2. Навчальний процес має чітко визначену структуру, заздалегідь визначені плани уроків і організовані завдання.
3. Оцінювання часто базується на результативності різних видів завдань та тестів, що перевіряють засвоєння матеріалу.
4. Навчальні програми та стандарти визначають, що має бути вивчено і досягнуто на певному етапі.
5. Традиційний підхід може не приділяти достатню увагу розвитку креативності, критичного мислення та інших ключових навичок.

Цей підхід був домінуючим у педагогіці протягом декількох століть. Він базувався на визнанні авторитету вчителя і припускав, що знання передаються від вчителя до учня. Однак сучасна педагогічна практика дедалі більше нахиляється до більш інтерактивних, гнучких та інноваційних підходів.

Прогресивний підхід

Прогресивні методи педагогічної діяльності спрямовані на активну участь учнів у навчальному процесі та формування навичок критичного мислення у них. Вони роблять більший акцент на розвиток особистості учня, сприяють його творчому мисленню, самостійності та відкритості до нових ідей.

Один з ключових аспектів прогресивного підходу - це активне залучення дітей до навчання через практичні завдання, проектну роботу, дослідницьку діяльність та групові проекти. В такому підході вчителі виступають не тільки як джерела знань, але й як наставники, які сприяють розвитку навичок самостійного вирішення завдань.

Тобто, за своєю природою традиційний підхід відсилається більше до авторитарного стилю, в той час як прогресивний – до демократичного. Важливо, жоден з них не є ліберальним. 

Негативні наслідки неправильних стилів сімейного виховання

Неправильний (деструктивний) стиль сімейного виховання у психології - це підхід, який може призвести до негативних наслідків для розвитку та психологічного стану дитини. Це може бути викликано недостатньою увагою до її потреб, недоцільними методами взаємодії батьків із дітьми або ж надмірним контролем, який обмежує їхню свободу та самостійність.

Важливо розуміти, що питання "правильного" чи "неправильного" стилю виховання є складним, і воно не обмежується чіткими межами. Велика частина успіху полягає у досягненні балансу між різними підходами.

Суть правильного виховання полягає в тому, щоб уникати крайнощів. Наприклад, надмірний авторитаризм може призвести до відчуття невпевненості у дитини, тоді як надмірний ліберальний підхід може вести до відсутності дисципліни та важливих навичок.

Здоровий баланс виявляється в умінні поєднувати різні аспекти виховання, залежно від ситуації та потреб дитини. Це може означати встановлення чітких правил і обмежень, але також надання можливості для самовираження та вирішення проблем. Це означає активне слухання дитини, виявлення її інтересів та думок, але також надання відповідних вказівок і напрямків.

Ми детальніше розглянемо дві основні крайнощі – пасивний та агресивний стилі, а також окремо виділимо амбівалентний стиль і опишемо, чому він небезпечний.

Пасивний стиль сімейного виховання

Це підхід, при якому батьки проявляють низьку активність та залученість до виховання своєї дитини. Вони можуть бути малоцікаві до її потреб, діяльності та емоцій, уникати встановлення чітких правил та обмежень, іноді навіть не намагаються надавати належної уваги та підтримки.

Пасивний стиль виховання дитини в сім’ї може бути шкідливим для дитини з кількох причин:

1. Відсутність чіткого направлення та плану може призвести до відчуття невизначеності та неспроможності дитини в орієнтації у світі. Те, що ми писали раніше – дитина просто втрачає орієнтири у цьому світі, через що вона починає шукати собі авторитетів, якими часто виступають девіантні компанії.
2. Діти можуть відчувати недостатню підтримку та захист від батьків, що може викликати стрес та емоційну нестабільність. В свою чергу, це може призвести до низької самооцінки та відчуття невпевненості у власних силах.
3. Відсутність активної взаємодії може створювати відчуття віддаленості між батьками та дітьми, що може призвести до погіршення взаємин та спілкування.

Хоча пасивний стиль виховання може виникнути з найкращих намірів батьків, його негативні наслідки для психологічного та емоційного розвитку дитини підкреслюють важливість активної участі та підтримки батьківської ролі.

Агресивний стиль батьківського виховання та його характеристика

Агресивний стиль виховання - це підхід, при якому батьки проявляють високий рівень агресії, домінантності та контролю у взаємодії з дітьми. Тут важливість покарань та фізичного контролю вважається вищою, ніж розвиток емоційної збалансованості та психологічної гармонії.

Характерні риси агресивного стилю і засобів виховання:

1. Батьки можуть застосовувати фізичне покарання або образи, щоб впливати на поведінку дитини. Це може призвести до психологічних травм, негативно вплинути на взаємини та формування адекватного реальності внутрішнього світу малюка.
2. Батьки можуть намагатися контролювати кожний аспект життя дитини, не надаючи їй можливості для самовираження та вибору.
3. Дитину можуть постійно критикувати, підкреслюючи її недоліки та помилки, що може призвести до формування негативної самооцінки.
4. На дітей можуть бути накладені високі стандарти та вимоги, що сприяє почуттю невдачі та безсилля.
5. Малюки можуть відчувати страх перед батьками через їхні агресивні реакції та негативну поведінку.

Діти, які виростають у середовищі такого виховання, можуть бути більш схильними до агресії та психологічних проблем у дорослому житті. В цьому немає нічого дивного, враховуючи те, що тільки такі моделі поведінки вона вміє відтворювати. Як кажуть, раб може підняти бунт, але в результаті нього він може стати лише рабовласником. 

Амбівалентний стиль

Цей стиль виховання також відомий як «двоїстий». Він може проявлятися одним із наступних способів:

1. Хтось із батьків проявляє непослідовність у виборі методів виховання дитини. Він то надмірно ліберальний, або занадто авторитарний.
2. Один із батьків є надто авторитарним, а інший – надто ліберальним. 

Діти, виростаючи у середовищі амбівалентного стилю виховання, можуть зазнавати ризику відразу від двох протилежних підходів. Це може призвести до ряду небажаних наслідків:

1. Ризик алкогольної та наркотичної залежності. Відсутність стабільності та підтримки може сприяти використанню алкоголю та наркотиків як способу втекти від емоційних труднощів. 
2. Кримінальна поведінка. Діти можуть відчувати незадоволення та нерозуміння у сімейному середовищі через нестабільність батьківських підходів, що може вплинути на їхню поведінку в соціумі.
3. Емоційна нестабільність. Різниця між підходами батьків може призвести до непорозуміння та плутанини в уявленні дитини про правильну поведінку.
4. Відсутність внутрішньої гармонії. Дитина може відчувати конфлікт між різними батьківськими стилями, що може вплинути на її самоідентифікацію та самооцінку.
5. Складнощі у формуванні взаємин. Різні підходи батьків можуть впливати на здатність дитини встановлювати здорові стосунки та взаємодіяти з іншими людьми.

Діти, виростаючи у такому середовищі, можуть бути вразливими до зовнішніх впливів, особливо якщо вони шукають стабільності та підтримку, якої їм може бракувати вдома. Це може виступити однією з причин, що сприяє алкогольній, наркотичній залежності, а також кримінальній поведінці, яка може ввести дитину в конфлікт з законом та соціумом.

Вибір оптимального стилю виховання

Щоб вам було простіше зорієнтуватися, приведемо таблицю з критеріями вибору оптимального стилю виховання.

Що робити, якщо ви застосовуєте негативний стиль виховання?

Якщо ви відчуваєте, що самі не в змозі змінити свій стиль виховання, зверніться до психолога або консультанта, який може допомогти вам зрозуміти корені проблеми та навчити конструктивним методам взаємодії з дітьми. Існують відповідні тренінги, на яких можна вивчити правильні шаблони поведінки батьків з дітьми у різних ситуаціях. 

Опанування технік релаксації та контролю за своїми реакціями також може допомогти уникнути негативного впливу емоцій на взаємини з дітьми. А відкритий та чесний діалог з ними дозволить побачити ситуацію з їхньої точки зору та враховувати їх потреби.

Перший крок до зміни деструктивного стилю виховання - це усвідомити його наявність. Виправдовування чи ігнорування проблеми може продовжувати негативний вплив на дитину.

Ось деякі ознаки, які потенційно можуть вказувати на те, що у вашій сім’ї застосовується деструктивний стиль виховання. Якщо є хоч деякі з них, значить, варто задуматися.